Вишиванка – це національна святиня, яка символізує і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв’язок багатьох поколінь, що не переривається віками. Це – символ здоров’я і краси, щасливої долі і родинної пам’яті, любові і вірності. Вишиванка – ще й оберіг людини від усього лихого.
Науковці стверджують, що у національному вбранні народ завжди кодує свої «щастя і долю, життя і волю», як про те йдеться в обрядових народних піснях.
Вишиванка здавна була гордістю українців, не меншим приводом для гордості вона є і сьогодні. Для українців вишиванка – це перш за все символ нації.
Адже вишиванка – це ознака приналежності до українського роду, а у наш час ще й один із символів, за яким вирізняється українець у багатомірному, багатовбраному глобалізованому світі.
Українська вишиванка – це спадок нашої нації… А нація – це сукупність багатьох українських родин, що проживають часом на різних територіях. Отже, вишита сорочка – це спадок роду, спадок кожної окремо взятої родини, що має особисте відчуття «національної ідентичності».
Вишиванка також є ознакою приналежності до свідомої спільноти, яка усупереч всьому пробиває собі шлях і утримує цю ідентичність нашої України.
